Browsing by Author "Figurnyi, Y."

Now showing 1 - 2 of 2

Repressive policy of the occupiers during the declared Russian-Ukrainian hybrid war against religious communities of Ukraine 2014-2022
(2022) Vysoven, О.; Висовень, О.; Figurnyi, Y.; Фігурний, Ю.; Molotkina, V.; Молоткіна, В.; Brehunets, N.; Брехунець, Н.
The article analyzes the repressive policy of the occupiers during the undeclared RussianUkrainian hybrid war against the religious communities of Ukraine in 2014–2022. It has been established that the “russian world'' is a neo-imperial, geopolitical, ideological doctrine aimed at the theoretical substantiation and practical restoration of the "great historical Russia" within the borders of the Russian Empire at the peak of its power in 1914. By way of the "russian world," an important "soft power" of the Kremlin, Russia first planned to capture the mental space of Ukraine and the brains of its citizens; then, if necessary, they would deploy troops and annex this territory to their state. The Russian Orthodox Church played an important role in Russia's neo-imperial plans, as it was an active embodiment of the “russian world" in the spiritual, political, cultural, and humanitarian spaces of Ukraine. Russia's undeclared war against Ukraine and Ukrainians, which began in 2014 and temporarily occupied a large part of Ukraine, was a real ordeal for the Ukrainian state and its citizens and a terrible tragedy for believers of all faiths. Examples of crimes against humanity committed by Russian terrorist forces on the temporarily occupied territories of Ukraineagainst religious communities are highlighted. The consequences of the criminal and aggressive policy of the Kremlin and the "russian world" introduced by the Russian terrorist forces and its impact on the situation of believers are shown. There are two tendencies that characterize the attitude of the Russian aggressors and their servants towards the believers of different denominations in Ukraine. During the first stage of the hybrid war (February 20, 2014 – February 23, 2022) the occupiers and their proxies on the temporarily occupied territories of Eastern Ukraine (parts of Donetsk and Luhansk regions) and Crimea in accordance with the "russian world" doctrine favorized the Ukrainian Orthodox Churches of the Moscow Patriarchate, because they rightly considered it their ally in the conquest of Ukraine. During the second phase of the fullscale aggression of Russian troops (February 24, 2022) and the collapse of the so-called Russian blitzkrieg, the occupiers became inhumane and began destroying religious buildings, killing clergy and believers regardless of religion.
Державотворча діяльність гетьмана Івана Мазепи: минуле та сучасність
(2022) Фігурний, Ю.; Figurnyi, Y.; Висовень, О.; Vysoven, О.; Молоткіна, В.; Molotkina, V.
Метою дослідження є аналіз державницької діяльність гетьмана Івана Мазепи й трансформування його образу в один з найважливіших символів українського етнонацієдержавотворення протягом XVIII–XX ст., які впливають на розбудову Української держави в ХXI ст. Методологічно стаття базується на принципах історизму, об’єктивності та системності із залученням порівняльно-історичного, ретроспективного та біографічного методів. Новизна наукової розвідки проявляється в тому, що досліджуючи анонсовану нами проблематику, яка, на жаль, залишається осторонь переважної більшості концептуальних аналітичних розробок, присвячених І. Мазепі, ми зможемо переконливо довести, що він являється одним із провідних символів українського державотворення. Висновки. Виявлено, що державотворча діяльність гетьмана Івана Мазепи мала як досягнення, так і прорахунки. До позитивів треба віднести: 1) найголовніше, спробу визволити Гетьманщину від московського ярма; 2) велика культурницька-просвітницька діяльність Мазепи; 3) українське державницьке питання набуло великого розголосу в Європі, дякуючи гетьману і його спадкоємцеві Пилипу Орлику; 4) мазепинський суперечливий дух нуртував, збуджував прагнення українців до волі і незалежності й, врешті-решт, перетворився на один із визначних символів українського етнонаціонального державотворчого процесу. Щодо негативів, то це насамперед: 1) невдала соціально-економічна політика Мазепи і його опертя лише на досить вузький і обмежений прошарок українського суспільства – старшину і заможне духовенство, нехтування інтересів рядового козацтва, міщанства і селянства; 2) ігнорування нових віянь у тогочасному військовому європейському мистецтві; 3) погана підготовка і відсутність антимосковського повстання; 4) завищені сподівання на союзників-шведів і недостатня віра у свій власний військово-державницький потенціал. З’ясовано, що попри власні здобутки й поразки Івана Мазепи,3 державотворча діяльність гетьмана з часом трансформувалася в один з найважливіших символів вітчизняного державотворення, націєтворення та етнокультуротворення протягом XVIII–XX ст., а також героїчний образ звитяжця активно впливає на розбудову Української держави в ХXI ст., насамперед, під час неоголошеної російсько-української гібридної війни, особливо після 24.02.2022 р., коли розпочалося повномасштабне вторгнення Збройних Сил Росії на терени України.The aim of the study is to analyze the state activity of Hetman Ivan Mazepa and transform his image into one of the most important symbols of Ukrainian ethnonation-building during the 18-19 centuries, which affect the development of the Ukrainian state in the 21st century. Methodologically, the article is based on the principles of historicism, objectivity and systematics with the use of comparativehistorical, retrospective and biographical methods. The scientific novelty of intelligence is that by studying the issues we announced, which, unfortunately, stays away from the vast majority of conceptual analytical developments dedicated to I. Mazepa, we can convincingly prove that he is one of the leading symbols of Ukrainian statehood. Conclusions. It was revealed that the state-building activity of Hetman Ivan Mazepa had both achievements and failures. The positives include: 1) most importantly, the attempt to free the Hetmanate from the yoke of Moscow; 2) great cultural and educational activities of Mazepa; 3) the Ukrainian state issue became widely known in Europe, thanks to the hetman and his successor Philip Orlyk; 4) Mazepa's contradictory spirit nurtured, aroused the desire of Ukrainians for freedom and independence and, finally, became one of the prominent symbols of the Ukrainian ethno-national state-building process. As for the negatives, these are first of all: 1) Mazepa's unsuccessful socio-economic policy and its reliance only on a rather narrow and limited stratum of Ukrainian society – officers and wealthy clergy, neglect of the interests of ordinary Cossacks, bourgeoisie and peasantry; 2) ignoring new trends in contemporary European military art; 3) poor preparation and lack of5 anti-Moscow uprising; 4) inflated hopes for the Swedish allies and lack of faith in their own military-state potential. It was found that despite Ivan Mazepa's own achievements and defeats, the hetman's state-building activity eventually transformed into one of the most important symbols of national state-building, nation-building and ethnoculture during the 18-19 centuries. art., first of all, during the undeclared Russian-Ukrainian hybrid war, especially after February 24, 2022, when the fullscale invasion of the Russian Armed Forces on the territory of Ukraine began.