Browsing by Author "Molotkina, V."

Now showing 1 - 20 of 38

Repressive policy of the occupiers during the declared Russian-Ukrainian hybrid war against religious communities of Ukraine
(2022) Vysoven, О.; Висовень, О.; Figurnyi, Yu.; Фігурний, Ю.; Molotkina, V.; Молоткіна, В.; Brehunets, N.; Брехунець, Н.
The article analyzes the repressive policy of the occupiers during the undeclared RussianUkrainian hybrid war against the religious communities of Ukraine in 2014–2022. It has been established that the “russian world'' is a neo-imperial, geopolitical, ideological doctrine aimed at the theoretical substantiation and practical restoration of the "great historical Russia" within the borders of the Russian Empire at the peak of its power in 1914. By way of the "russian world," an important "soft power" of the Kremlin, Russia first planned to capture the mental space of Ukraine and the brains of its citizens; then, if necessary, they would deploy troops and annex this territory to their state. The Russian Orthodox Church played an important role in Russia's neo-imperial plans, as it was an active embodiment of the “russian world" in the spiritual, political, cultural, and humanitarian spaces of Ukraine. Russia's undeclared war against Ukraine and Ukrainians, which began in 2014 and temporarily occupied a large part of Ukraine, was a real ordeal for the Ukrainian state and its citizens and a terrible tragedy for believers of all faiths. Examples of crimes against humanity committed by Russian terrorist forces on the temporarily occupied territories of Ukraine against religious communities are highlighted. The consequences of the criminal and aggressive policy of the Kremlin and the "russian world" introduced by the Russian terrorist forces and its impact on the situation of believers are shown. There are two tendencies that characterize the attitude of the Russian aggressors and their servants towards the believers of different denominations in Ukraine. During the first stage of the hybrid war (February 20, 2014 – February 23, 2022) the occupiers and their proxies on the temporarily occupied territories of Eastern Ukraine (parts of Donetsk and Luhansk regions) and Crimea in accordance with the "russian world" doctrine favorized the Ukrainian Orthodox Churches of the Moscow Patriarchate, because they rightly considered it their ally in the conquest of Ukraine. During the second phase of the fullscale aggression of Russian troops (February 24, 2022) and the collapse of the so-called Russian blitzkrieg, the occupiers became inhumane and began destroying religious buildings, killing clergy and believers regardless of religion.
Repressive policy of the occupiers during the declared Russian-Ukrainian hybrid war against religious communities of Ukraine 2014-2022
(2022) Vysoven, О.; Висовень, О.; Figurnyi, Y.; Фігурний, Ю.; Molotkina, V.; Молоткіна, В.; Brehunets, N.; Брехунець, Н.
The article analyzes the repressive policy of the occupiers during the undeclared RussianUkrainian hybrid war against the religious communities of Ukraine in 2014–2022. It has been established that the “russian world'' is a neo-imperial, geopolitical, ideological doctrine aimed at the theoretical substantiation and practical restoration of the "great historical Russia" within the borders of the Russian Empire at the peak of its power in 1914. By way of the "russian world," an important "soft power" of the Kremlin, Russia first planned to capture the mental space of Ukraine and the brains of its citizens; then, if necessary, they would deploy troops and annex this territory to their state. The Russian Orthodox Church played an important role in Russia's neo-imperial plans, as it was an active embodiment of the “russian world" in the spiritual, political, cultural, and humanitarian spaces of Ukraine. Russia's undeclared war against Ukraine and Ukrainians, which began in 2014 and temporarily occupied a large part of Ukraine, was a real ordeal for the Ukrainian state and its citizens and a terrible tragedy for believers of all faiths. Examples of crimes against humanity committed by Russian terrorist forces on the temporarily occupied territories of Ukraineagainst religious communities are highlighted. The consequences of the criminal and aggressive policy of the Kremlin and the "russian world" introduced by the Russian terrorist forces and its impact on the situation of believers are shown. There are two tendencies that characterize the attitude of the Russian aggressors and their servants towards the believers of different denominations in Ukraine. During the first stage of the hybrid war (February 20, 2014 – February 23, 2022) the occupiers and their proxies on the temporarily occupied territories of Eastern Ukraine (parts of Donetsk and Luhansk regions) and Crimea in accordance with the "russian world" doctrine favorized the Ukrainian Orthodox Churches of the Moscow Patriarchate, because they rightly considered it their ally in the conquest of Ukraine. During the second phase of the fullscale aggression of Russian troops (February 24, 2022) and the collapse of the so-called Russian blitzkrieg, the occupiers became inhumane and began destroying religious buildings, killing clergy and believers regardless of religion.
The newspaper periodic’s distinctive features functioning in Ukraine in the 40-ies of the XXth century
(Гельветика, 2021) Kotsur, V.; Коцур, В. В.; Molotkina, V.; Молоткіна, В. К.; Gülerce, H.; Гюлерке, Х.
The aim of the research is to show the peculiarities of the publication and functioning of newspaper periodicals in the context of socio-political conditions of the time, to reveal the main topics and content of newspapers in the 40s of the 20th century. The research methodology is based on the principles of scientificity, historicism, objectivity, systematics, specific analysis, taking into account the methodological pluralism which is relevant to the modern history science. The scientific novelty lies in the fact that the specific of the publication and functioning of newspaper periodicals in 1940 and its role in forming the general socio-political atmosphere in society are analyzed in the context of social, political and economic challenges of the postwar period, taking into account the influence, politicization of life in Ukraine. Conclusions. It is identified that the press in the 1940s, as well as during the entire soviet period, played a significant role in the public life of the country. It was the ruling Communist Party that assigned the role of the main propagandist and popularizer of its policy, so even in the conditions of post-war devastation and economy recovery, the state sought resources to restore the work of newspaper publishing houses. Periodicals produced and spread information based on communist ideology and aimed at shaping Soviet public opinion. The periodicals of that period had a great influence on various aspects of economic, socio-political and cultural life of society and quite successfully implemented the press functions defined by the regime: organizational, educational, propaganda, counter-propaganda and sociological functions, since newspapers often published articles on socio-political and production thematic. Leading themes in the periodicals were the victory in the war, the heroism of Soviet soldiers, the ‘decisive role of the Soviet people and their political vanguard – the Communist Party’ in the victory over fascism, the education of the population in the spirit of ‘Soviet patriotism’, propaganda of proletarian ideas of internationalism, proletarian popularization of the achievements of natural and technical sciences, struggle against ‘bourgeois ideology’. The press assisted the regime in launching ideological campaigns. In particular, slogans of struggle against ‘Ukrainian bourgeois nationalism’, ‘cosmopolitanism and Zionism’ unfairly criticized many science and culture figures. Soviet regime maximized the ideological function of the periodical press, focusing its efforts on promoting certain values and campaigning for their support by wiping out the function of the press in the formation of public opinion, which is based on information activities. Мета дослідження – показати особливості виходу та функціонування газетної періодики у 40 і роки ХХ століття в контексті суспільно-політичних умов того часу, розкрити основну тематику й зміст матеріалів газетних видань. Методологія дослідження ґрунтується на принципах науковості, історизму, об’єктивності, системності, конкретного аналізу, з урахуванням існуючого сьогодні в історичній науці методологічного плюралізму. Наукова новизна полягає в тому, що особливості виходу та функціонування газетної періодики в 1940 і рр., її роль у створенні загальної атмосфери у суспільстві аналізуються на тлі соціальних, політичних та економічних викликів повоєнного часу, з урахуванням впливу, насамперед, ідеологізації та політизації життя України. Висновки. Встановлено, що преса в 1940 і роки, як і взагалі протягом всього періоду існування Радянського Союзу, відігравала важливу роль у житті суспільства, як засіб масової інформації, агітації та пропаганди. Саме їй панівна комуністична партія відводила роль головного популяризатора своєї політики, тому навіть в умовах післявоєнної розрухи та відновлення економіки держава шукала ресурси для відновлення роботи редакцій газет. Періодична преса публікувала інформаційні матеріали, які не суперечили панівній ідеології і мали формувати потрібну владі суспільну думку. Періодичні видання мали вагомий вплив на всі аспекти життя суспільства і достатньо успішно реалізували визначені режимом функції преси: організаторську, виховну, пропагандистську, контрпропагандистську і соціологічну, адже на шпальтах газет часто з’являлися матеріали, які висвітлювали суспільні, політичні і виробничі теми. Лейтмотивом стає тема перемоги у війні, героїзму радянських воїнів, “вирішальної ролі радянського народу та його політичного авангарду – комуністичної партії” в перемозі над фашизмом, формування духу “радянського патріотизму”, пропаганда ідей пролетарського інтернаціоналізму, післявоєнної відбудови, боротьба з “буржуазною ідеологією”. Преса сприяла режиму у розгортанні ідеологічних кампаній. Зокрема, під гаслами боротьби з “українським буржуазним націоналізмом”, “космополітизмом та сіонізмом” на її сторінках було безпідставно розкритиковано багатьох діячів науки і культури. Практично знівелювавши функцію преси у формуванні громадської думки, в основі якої лежить інформаційна діяльність, радянський режим максимально посилив ідеологічну функцію періодичної преси, зосередивши її зусилля на пропаганді певних життєвих цінностей та агітації на їх підтримку.
Видавництво дитячої літератури в контексті політичного розвитку України в 1930-і рр.
(2019) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.
В даній статті автор ставить за мету на основі об’єктивного і комплексного підходу показати особливості організаційного становлення та функціонування видавництва дитячої літератури в контексті соціальних змін і політичного розвитку радянської України в 30-і рр. ХХ ст. В ході вивчення проблеми застосовувалися як загальнонаукові, міждисциплінарні, загальноісторичні, так і спеціальні методи наукового дослідження. Зокрема, за допомогою критико-конструктивного методу був здійснений аналіз сучасних інтерпретацій взаємовпливу видавничої продукції та політичної реальності. Для обліку кількісних показників по виробництву і збуту видавничої продукції в її кількісному і якісному вимірі, тематичному аспекті використано статистичний метод. Важливу роль відіграє ретроспективний метод, який дає змогу відійти від сьогодення і поступово звернутися до історичного минулого, виділяючи при цьому найхарактерніші риси і тенденції, а також і закономірності розвитку видавництва. Встановлено, що у 1933 р. на базі дитячого сектору видавництва «Молодий більшовик» було засноване Дитяче видавництво (Дитвидав) з підпорядкуванням ДВОУ. З березня 1934 р. функціонувало як самостійне державне видавництво дитячої і юнацької літератури. Згідно з рішенням ЦК в кінці 1936 р. видавництво дитячої літератури перевели з Харкова до Києва. «Дитвидав» друкував художню і науково-популярну книгу, що виховувала б дітей в комуністичному дусі, а саме: книжки на теми виховання, про діяльність піонерської та комсомольської організацій, проблеми школи, учня і вчителя, як вихователя молодого покоління в комуністичному дусі. Після перевірки складу співробітників видавництва дитячої літератури «комісією по чистці» ЦК КП(б)У та Об’єднаною таємною частиною видавництв НКО УСРР у 1937 р. керівництво видавництва було звинувачене у зв’язках з контрреволюціонерами, «приступно-ліберальному» відношенні до підбору кадрів, залученні до роботи у видавництві контрреволюційної групи авторів. За такі порушення директора видавництва було звільнено з роботи та виключено з партії. Також було прийнято рішення про негайне укріплення апарату комуністами та заміну частини працюючих. В подальшому на видавців і авторів за найменші, справжні або уявні, відхилення від настанов чекали не лише звільнення з роботи та виключення з партії, а й ув’язнення або заслання, а можливо й розстріли.This article deals with the analysis of the organizational formation and functioning of children’s literature publishing in the context of social changes and political development of the soviet Ukraine in the 30s of the 20th century. This analysis is based on complex approach in order to show and objective view of this issue. The author used general academic, interdisciplinary, common historical perspective and specific scientific methods in the process of the research of this problem. In particular, the author applied the critical-constructive methods for the analysis of modern interpretations of mutual impact which published material and political reality had on each other. The author used the statistic method for production rate accounting and publishing marketing recording. The retrospective method plays very important role here as it gives an opportunity to look back at the past and highlight the most specific features, tendencies and patterns of publishing development. It is proved that in 1933, they founded Children’s publishing house ‘Дитвидав’ (contraction of two Ukrainian words – ‘дитяче’ (‘dytiache’), which means ‘children’s’, and ‘видавництво’ (‘vydavnytstvo’) – ‘publishing house’) on the basis of children’s sector of ‘Молодий більшовик’ (‘Young Bolshevik’) publishing house. ‘Дитвидав’ submitted to ДВОУ (State Publishing Union of Ukraine). Since March 1934, ‘Дитвидав’ had been an autonomous state publishing house that released children’s and juvenile literature. In 1936, following the decision of the Central Committee, the children’s publishing house moved from Kharkiv to Kiev. ‘Дитвидав’ released fiction and science fiction which would educate children in the spirit of the communism: educational books, books about organizations of Pioneers and Komsomols (communist youth organization) and their activity), problems of school, pupils and teachers as educators of the communist spirit. In 1937, after the staff inspection at the children’s publishing house held by the so-called ‘cleaning commission’ of the Central Committee of Communist Bolshevist Party of Ukraine and United secret part of the publishing houses of Education Public Commissariat of Ukrainian Socialistic Soviet republic, the administration of the publishing house was charged with the relation with the counterrevolutionaries, ‘criminally liberal’ recruitment, hiring counterrevolutionary groups of authors. Due to all these accusations, the publishing house director was fired and excluded from the party. In addition, it was decided that the publishing house apparatus should be reinforced by communists and part of the workers should be replaced. Henceforth, publishers and authors could be not just fired and excluded from the party but even incarcerated, expelled or executed by firing squad for the slightest real or imaginary violations.
Видавництво дитячої літератури в контексті політичного розвитку України в 1930-і рр.
(2019) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.
В даній статті автор ставить за мету на основі об’єктивного і комплексного підходу показати особливості організаційного становлення та функціонування видавництва дитячої літератури в контексті соціальних змін і політичного розвитку радянської України в 30-і рр. ХХ ст. В ході вивчення проблеми застосовувалися як загальнонаукові, міждисциплінарні, загальноісторичні, так і спеціальні методи наукового дослідження. Зокрема, за допомогою критико-конструктивного методу був здійснений аналіз сучасних інтерпретацій взаємовпливу видавничої продукції та політичної реальності. Для обліку кількісних показників по виробництву і збуту видавничої продукції в її кількісному і якісному вимірі, тематичному аспекті використано статистичний метод. Важливу роль відіграє ретроспективний метод, який дає змогу відійти від сьогодення і поступово звернутися до історичного минулого, виділяючи при цьому найхарактерніші риси і тенденції, а також і закономірності розвитку видавництва. Встановлено, що у 1933 р. на базі дитячого сектору видавництва «Молодий більшовик» було засноване Дитяче видавництво (Дитвидав) з підпорядкуванням ДВОУ. З березня 1934 р. функціонувало як самостійне державне видавництво дитячої і юнацької літератури. Згідно з рішенням ЦК в кінці 1936 р. видавництво дитячої літератури перевели з Харкова до Києва. «Дитвидав» друкував художню і науково-популярну книгу, що виховувала б дітей в комуністичному дусі, а саме: книжки на теми виховання, про діяльність піонерської та комсомольської організацій, проблеми школи, учня і вчителя, як вихователя молодого покоління в комуністичному дусі. Після перевірки складу співробітників видавництва дитячої літератури «комісією по чистці» ЦК КП(б)У та Об’єднаною таємною частиною видавництв НКО УСРР у 1937 р. керівництво видавництва було звинувачене у зв’язках з контрреволюціонерами, «приступно-ліберальному» відношенні до підбору кадрів, залученні до роботи у видавництві контрреволюційної групи авторів. За такі порушення директора видавництва було звільнено з роботи та виключено з партії. Також було прийнято рішення про негайне укріплення апарату комуністами та заміну частини працюючих. В подальшому на видавців і авторів за найменші, справжні або уявні, відхилення від настанов чекали не лише звільнення з роботи та виключення з партії, а й ув’язнення або заслання, а можливо й розстріли. This article deals with the analysis of the organizational formation and functioning of children’s literature publishing in the context of social changes and political development of the soviet Ukraine in the 30s of the 20th century. This analysis is based on complex approach in order to show and objective view of this issue. The author used general academic, interdisciplinary, common historical perspective and specific scientific methods in the process of the research of this problem. In particular, the author applied the critical-constructive methods for the analysis of modern interpretations of mutual impact which published material and political reality had on each other. The author used the statistic method for production rate accounting and publishing marketing recording. The retrospective method plays very important role here as it gives an opportunity to look back at the past and highlight the most specific features, tendencies and patterns of publishing development. It is proved that in 1933, they founded Children’s publishing house ‘Дитвидав’ (contraction of two Ukrainian words – ‘дитяче’ (‘dytiache’), which means ‘children’s’, and ‘видавництво’ (‘vydavnytstvo’) – ‘publishing house’) on the basis of children’s sector of ‘Молодий більшовик’ (‘Young Bolshevik’) publishing house. ‘Дитвидав’ submitted to ДВОУ (State Publishing Union of Ukraine). Since March 1934, ‘Дитвидав’ had been an autonomous state publishing house that released children’s and juvenile literature. In 1936, following the decision of the Central Committee, the children’s publishing house moved from Kharkiv to Kiev. ‘Дитвидав’ released fiction and science fiction which would educate children in the spirit of the communism: educational books, books about organizations of Pioneers and Komsomols (communist youth organization) and their activity), problems of school, pupils and teachers as educators of the communist spirit. In 1937, after the staff inspection at the children’s publishing house held by the so-called ‘cleaning commission’ of the Central Committee of Communist Bolshevist Party of Ukraine and United secret part of the publishing houses of Education Public Commissariat of Ukrainian Socialistic Soviet republic, the administration of the publishing house was charged with the relation with the counterrevolutionaries, ‘criminally liberal’ recruitment, hiring counterrevolutionary groups of authors. Due to all these accusations, the publishing house director was fired and excluded from the party. In addition, it was decided that the publishing house apparatus should be reinforced by communists and part of the workers should be replaced. Henceforth, publishers and authors could be not just fired and excluded from the party but even incarcerated, expelled or executed by firing squad for the slightest real or imaginary violations.
Видавнича справа в Радянській Україні в 20 – 30-і роки ХХ ст.
(Лукашевич О. М., 2012-11-20) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.
Дисертацію присвячено дослідженню становлення та розвитку видавничої справи Радянської України в 1920-1930-х рр. На основі всебічного аналізу оригінальних архівних документів, наукових публікацій у роботі зроблено спробу комплексного дослідження проблеми становлення та особливостей розвитку видавничої справи в Радянській Україні в 1920-1930-і роки. У дисертації визначено рівень розкриття проблеми в науковій історичній літературі, встановлено, що вона ще не стала предметом комплексних 44 наукових досліджень. Проаналізовано передумови створення та організаційні засади видавництв, які діяли в УСРР-УРСР у 1920-1930-ті рр., розкрито особливості становлення видавничої мережі та охарактеризовано її структуру, виявлено провідні видавництва. Здійснено історично-науковий аналіз матеріально-технічної бази видавництв. Проаналізовано кадровий склад видавничої галузі, специфіку його формування та систему підготовки;розкрито ринковий аспект діяльності видавництв. З’ясовано вплив влади на зміст, соціальне призначення та тематику книжкової продукції. Показано вплив українізації на діяльність видавництв. З’ясовано особливості організації випуску періодичних видань. Показано процес формування адміністративно-бюрократичної системи управління видавничою справою в 1920-ті роки та з’ясовано особливості ідеологічного керівництва й контролю за видавничою діяльністю в 1930-ті роки; висвітлено вплив політичної цензури на друковані видання. Thesis is devoted to research of the formation and development of publishing business of Soviet Ukraine in 20th – 30th. Based on thorough analysis of original archival materials and scientific publications, it is made in thesis an attempt of integrated investigation of the problem of formation and special features of development of publishing business of Soviet Ukraine in 20th-30th of XX century. It is defined an extent of problem’s studying in scientific historical literature in the thesis, and it is also determined that it didn’t become the subject of integrated scientific investigations. It is analysed the preconditions of the creating and organizational foundation of publishing houses which was functioning in USSR in 20 th – 30th of XX century, it is revealed the formation’s peculiarities of publishing network and it is characterized it’s structure, the leading publishing houses are displayed. The historical-scientific analysis of the material-technical basis is realized. It is analysed the staff of publishing branch, it’s specificity of formation and system of preparation; it is determined the role of publishing houses in the formation of book market. It is cleared up the authority’s influence on the contents, social purpose and the thematics of book production. It is shown the influence of ukrainisation on the activity of publishing houses. The peculiarities of the organization of periodicals’ issue are cleared up. It is shown the process of formation of the administrative- bureaucratic system of publishing business management in 1920 th and it is cleared up the peculiarities of ideological guidance and the control of publishing activity in 1930 th; it is illustrated the influence of political censorship on the printing.
Видавнича справа в Україні 20 -30- рр. ХХ ст.: радянська історіографія
(Домбровська Я. М., 2016) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.
У статті проаналізовано основні праці радянських дослідників, присвячені проблемі становлення та розвитку видавничої справи в Україні 1920-1930-х рр. Встановлено, що дослідження радянського періоду перебували в полоні ідеологічних впливів і стереотипів комуністичної системи. За умов партійно-радянського контролю були вироблені спеціальні технології щодо роботи з інформацією і зміщення смислових акцентів, відхилення в тлумаченні інформації від її джерельно-документальної основи. Дослідники не повною мірою використовували архівні документи, що завадило створенню цілісного об’єктивного уявлення про стан розвитку видавничої справи 1920-1930-х рр. Орієнтація радянських вчених на ідеологічно упереджені схеми призвела до ігнорування в їхніх роботах діяльності приватних видавництв та перебільшеного утвердження провідної ролі комуністичної партії в розвитку українського друку. This article deals with the analysis of soviet investigators’ researches dedicated to the problem of formation and development of publishing business in Ukraine in 1920s-1930s. It is proved that communist system had an impact on the investigation of soviet period. Due to party-soviet control there were made special technologies of control over content of printed production. Researches did not use enough archive materials and it was an obstacle for the creation of objective description of publishing business in 1920s-0193s. Soviet scientists ignored the activity of private publishing houses and exaggerated the leading role of communist party in the development of Ukrainian publishing business.
Вплив культурно-ідеологічних процесів на функціонування видавництв в Україні у 40 – 50-і рр. ХХ ст.
(Домбровська Я. М., 2023) Молоткіна, В.; Molotkina, V.
У статті аналізуються особливості функціонування видавництв в Україні в умовах політико-ідеологічного контролю над культурною сферою другої половини 40-х – 50-х рр. ХХ ст. Встановлено, що видавнича діяльність в 1940 1950 і рр., як і взагалі протягом всього періоду існування Радянського Союзу, відповідно до партійних директив розглядалася як інструмент ідеологічного впливу на суспільство. Саме книжково-газетним видавництвам панівна комуністична партія відводила роль головного популяризатора своєї політики, тому навіть в умовах післявоєнної розрухи та відновлення економіки держава шукала ресурси для відновлення їх діяльності. Адміністративно-командні методи управління всіма сферами культурного життя, у тому числі й видавничою, ідеологічний тиск, який був дещо послаблений у період війни, з другої половини 1940-х рр. знову починають набирати сили й незабаром набувають характеру ідеологічного наступу. Усім організаціям та установам країни було заборонено випускати самостійно (поза офіційно існуючими видавництвами) книжки, брошури, періодичні видання. Суттєву роль у механізмі ідеологічного впливу на видавничу діяльність відігравала цензура. В умовах тоталітарного суспільства й розгалуженої адміністративно-бюрократичної системи контролю за видавництвами та друкованими виданнями вся друкована продукція ретельно вивчалася на предмет її відповідності ідеологічній політиці держави. Періодична преса публікувала інформаційні матеріали, які не суперечили панівній ідеології і мали формувати потрібну владі суспільну думку. Художні твори, наукові праці передусім розглядалися під кутом зору «ідеологічної витриманості», від чого залежало бути чи не бути їм надбанням громадськості. Особливо системному політичному контролю та ідеологічному редагуванню підлягала українська книга, в якій найчастіше за утвердженням влади «проводилися дрібнобуржуазні націоналістичні погляди». Спеціальні державні та партійні органи, що здійснювали цензурний нагляд, укладали за спеціально розробленою методикою різні види списків друкованих видань, так званої «ідеологічно-шкідливої» літератури, яка підлягала вилученню з видавництв, книжкових складів, магазинів, фондів бібліотек. Конфіскації підлягали твори численних авторів – жертв репресій чи різноманітних ідеологічних кампаній проти «буржуазних космополітів», «критиків-антипатріотів», «переродженців» в історії, філософії, літературі й мистецтві, вчених-генетиків та ін. Також з читацького обігу виймалися книги емігрантів, видання релігійного змісту, а також книжки, в яких містилися фотографії, цитати з праць, позитивні згадки про «ворогів народу». Посилювався нагляд за вивезенням літератури і тими виданнями, які надходили з-за кордону. Адже, поміж першочергових завдань режиму в повоєнний період було виключення будь яких іноземних впливів. Книги в радянському суспільстві виконували виховну функцію тому держава намагалася стимулювати читацький інтерес випуском ідеологічно витриманої літератури великими накладами, ігноруючи інтереси читачів. Питання реалізації непроданої книжкової продукції вирішувалося через комплектування нею бібліотек, внаслідок чого їх книжкові фонди переповнювалися непотрібною для читача літературою. The article analyzes the peculiarities of the functioning of publishing houses in Ukraine in the context of political and ideological control over the cultural sphere in the second half of the 40s and 50s of the twentieth century. It is established that publishing in 1940-1950, as well as throughout the entire period of the Soviet Union's existence, was considered as an instrument of ideological influence on society in accordance with party directives. The ruling Communist Party assigned the role of the main popularizer of its policy to book and newspaper publishing houses, so even in the conditions of postwar devastation and economic recovery, the state sought resources to restore their activities. Administrative and command methods of managing all spheres of cultural life, including publishing, and ideological pressure, which had been somewhat weakened during the war, began to gain strength again in the second half of the 1940s and soon became an ideological offensive. All organizations and institutions of the country were forbidden to publish books, brochures, and periodicals independently (outside of officially existing publishing houses). Censorship played a significant role in the mechanism of ideological influence on publishing. In a totalitarian society and an extensive administrative and bureaucratic system of control over publishing houses and printed media, all printed materials were carefully examined for their compliance with the ideological policy of the state. The periodicals published information materials that did not contradict the prevailing ideology and were supposed to shape public opinion in the way the authorities wanted. Works of fiction and scientific works were primarily viewed from the perspective of "ideological sustainability", which determined whether or not they were allowed to be made available to the public. Ukrainian books were especially subject to systematic political control and ideological editing, which, according to the authorities, often "reflected petty-bourgeois nationalist views". Special state and party bodies that exercised censorship supervision compiled various types of lists of printed publications, the so-called "ideologically harmful" literature, which was subject to confiscation from publishing houses, book warehouses, shops, and library collections, according to a specially developed methodology. The works of numerous authors, victims of repression or various ideological campaigns against "bourgeois cosmopolitans", "anti-patriot critics", "degenerates" in history, philosophy, literature, and art, geneticists, and others, were subject to confiscation. Books by emigrants, religious publications, and books containing photographs, quotes from works, and positive references to "enemies of the people" were also removed from circulation. Supervision over the export of literature and those publications that came from abroad was intensified. After all, one of the regime's priorities in the postwar period was to exclude any foreign influence. Books in Soviet society performed an educational function, so the state tried to stimulate reader interest by publishing ideologically consistent literature in large numbers, ignoring the interests of readers. The issue of selling unsold books was solved by purchasing them for libraries, which resulted in their book collections being overflowing with unnecessary literature for readers.
Встановлення державної монополії на книжковому ринку Радянської України (1920-1930-і рр.)
(Просвіт, 2016) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.
В статті аналізується процес встановлення державної монополії на книжковому ринку України в 1920-1930-і рр. Виявлено, що якщо на початку 1920-х рр. в умовах нової економічної політики видавництвам була надана відносна самостійність у проведенні торговельних операцій, видавництва, враховуючи нові умови, намагалися створити свій торговий апарат та мережу, то наприкінці 1920-х рр. основними каналами поширення всієї книжкової продукції України стати Державне видавництво України і «Книгоспілка». Причому, основним розповсюджувачем була кооперація, яка своєю мережею охоплювала всі адміністративні райони й торгувала книгами навіть там, де існувала державна книготоргівля. На початку 1930-х рр. розповсюдженням книг в Україні займались кооперація і держторгівля, а саме Вукопспілка і Укркнигоцентр. А після того, як в середині 1930-х рр. кооперативну книготоргівлю «злили» з державною, основною книготорговельною організацією, яка мала свою мережу в усіх без винятку містах і райцентрах УРСР, стала система «Укркнигокультторгу», тобто, державне підприємство. The article deals with the process of formation of state monopoly of book market of Soviet Ukraine in 1920-1930. According to the New Economic Policy, publishing houses were able to perform their own trading operations and tried to create their own trade network in the beginning of the 1920s. But in the end of the 1920s State publishing house of Ukraine and publishing house “Knygospilka” had become one of the main distributors of book production in Ukraine. And the main distributor was the co-operation which sold book production even in the regions with state book trade. In the beginning of the 1930s Central Union of Consumer Associations of Ukraine (Ukoopspilka) and “Ukrknygotsentr” spread books throughout Ukraine. In the middle of the 1930s co-operation was unified with the state book trading organization, which had its own network in all cities in USSR, and after this incorporation was created new book market organization “Ukrknygculttorg”.
Державотворча діяльність гетьмана Івана Мазепи: минуле та сучасність
(2022) Фігурний, Ю.; Figurnyi, Y.; Висовень, О.; Vysoven, О.; Молоткіна, В.; Molotkina, V.
Метою дослідження є аналіз державницької діяльність гетьмана Івана Мазепи й трансформування його образу в один з найважливіших символів українського етнонацієдержавотворення протягом XVIII–XX ст., які впливають на розбудову Української держави в ХXI ст. Методологічно стаття базується на принципах історизму, об’єктивності та системності із залученням порівняльно-історичного, ретроспективного та біографічного методів. Новизна наукової розвідки проявляється в тому, що досліджуючи анонсовану нами проблематику, яка, на жаль, залишається осторонь переважної більшості концептуальних аналітичних розробок, присвячених І. Мазепі, ми зможемо переконливо довести, що він являється одним із провідних символів українського державотворення. Висновки. Виявлено, що державотворча діяльність гетьмана Івана Мазепи мала як досягнення, так і прорахунки. До позитивів треба віднести: 1) найголовніше, спробу визволити Гетьманщину від московського ярма; 2) велика культурницька-просвітницька діяльність Мазепи; 3) українське державницьке питання набуло великого розголосу в Європі, дякуючи гетьману і його спадкоємцеві Пилипу Орлику; 4) мазепинський суперечливий дух нуртував, збуджував прагнення українців до волі і незалежності й, врешті-решт, перетворився на один із визначних символів українського етнонаціонального державотворчого процесу. Щодо негативів, то це насамперед: 1) невдала соціально-економічна політика Мазепи і його опертя лише на досить вузький і обмежений прошарок українського суспільства – старшину і заможне духовенство, нехтування інтересів рядового козацтва, міщанства і селянства; 2) ігнорування нових віянь у тогочасному військовому європейському мистецтві; 3) погана підготовка і відсутність антимосковського повстання; 4) завищені сподівання на союзників-шведів і недостатня віра у свій власний військово-державницький потенціал. З’ясовано, що попри власні здобутки й поразки Івана Мазепи,3 державотворча діяльність гетьмана з часом трансформувалася в один з найважливіших символів вітчизняного державотворення, націєтворення та етнокультуротворення протягом XVIII–XX ст., а також героїчний образ звитяжця активно впливає на розбудову Української держави в ХXI ст., насамперед, під час неоголошеної російсько-української гібридної війни, особливо після 24.02.2022 р., коли розпочалося повномасштабне вторгнення Збройних Сил Росії на терени України.The aim of the study is to analyze the state activity of Hetman Ivan Mazepa and transform his image into one of the most important symbols of Ukrainian ethnonation-building during the 18-19 centuries, which affect the development of the Ukrainian state in the 21st century. Methodologically, the article is based on the principles of historicism, objectivity and systematics with the use of comparativehistorical, retrospective and biographical methods. The scientific novelty of intelligence is that by studying the issues we announced, which, unfortunately, stays away from the vast majority of conceptual analytical developments dedicated to I. Mazepa, we can convincingly prove that he is one of the leading symbols of Ukrainian statehood. Conclusions. It was revealed that the state-building activity of Hetman Ivan Mazepa had both achievements and failures. The positives include: 1) most importantly, the attempt to free the Hetmanate from the yoke of Moscow; 2) great cultural and educational activities of Mazepa; 3) the Ukrainian state issue became widely known in Europe, thanks to the hetman and his successor Philip Orlyk; 4) Mazepa's contradictory spirit nurtured, aroused the desire of Ukrainians for freedom and independence and, finally, became one of the prominent symbols of the Ukrainian ethno-national state-building process. As for the negatives, these are first of all: 1) Mazepa's unsuccessful socio-economic policy and its reliance only on a rather narrow and limited stratum of Ukrainian society – officers and wealthy clergy, neglect of the interests of ordinary Cossacks, bourgeoisie and peasantry; 2) ignoring new trends in contemporary European military art; 3) poor preparation and lack of5 anti-Moscow uprising; 4) inflated hopes for the Swedish allies and lack of faith in their own military-state potential. It was found that despite Ivan Mazepa's own achievements and defeats, the hetman's state-building activity eventually transformed into one of the most important symbols of national state-building, nation-building and ethnoculture during the 18-19 centuries. art., first of all, during the undeclared Russian-Ukrainian hybrid war, especially after February 24, 2022, when the fullscale invasion of the Russian Armed Forces on the territory of Ukraine began.
Джерела з вивчення видавничої справи Радянської України 1920-1930-х рр.
(Домбровська Я. М., 2016) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.
В статті досліджено джерельну базу, яка може бути використана при вивченні історії становлення та розвитку видавничої справи радянської України в 1920-1930-і рр. Виокремлено основні групи джерел, з’ясовано характерні риси та інформативну насиченість кожної з них. Виявлені джерела складають документальну основу фактичного знання про специфіку діяльності численних видавництв радянської України. Більшу частину наукової інформації можна почерпнути з документів архівних фондів, які представлені розпорядчою та звітною документацією, листуванням. На основі архівних джерел можна проаналізувати матеріально-технічну базу видавництв та їх кадрове і фінансове забезпечення; розкрити основні напрямки, форми та методи видавничої діяльності; провести тематико-типологічний аналіз книговидавничого репертуару та розкрити головні напрями діяльності установ цензури республіки по контролю за видавництвами та змістом друкованих творів. Важливу інформацію містять опубліковані документи в збірниках документів і матеріалів, культурологічних журналах та частково в наукових збірниках. Не менш важливим джерелом інформації є журнальна та газетна періодика 1920-1930-х рр., яка відноситься до категорії масових джерел і потребує застосування сучасних якісно-кількісних методів джерелознавчого аналізу. The article deals with research sources which can be used in studying of formation history of publishing industry in Soviet Ukraine and its development in 1920-1930. Main groups of research sources and their features are highlighted. These sources are documental base of knowledge about the particularity of numerous publishing houses in Soviet Ukraine. One can find a lot of scientific information in the documents of archive funds – they are presented in administrative and report documentation and also in correspondence. Due to archive resources it is possible to analyze the material and technical base of publishing houses, their personnel and financial maintenance; to define main branches, forms and methods of publishing industry; to perform thematic-typological analysis of book publishing production and to define main branches of the activity of censorship organizations in the republic. Published documents in cultural magazines and scientific periodicals contain important information. Periodicals of 1920-1930 are important information source that refer to the category of mass sources and need to be analyzed.
Залучення молоді України до відбудови важкої промисловості Донбасу (1943 1955 рр.)
(2022) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.; Ігнатенко, М. М.; Ihnatenko, M.
В статті аналізуються основні методи залучення молоді з різних регіонів України до відновлення підприємств важкої промисловості на території Донецького вугільного басейну, протягом 1943–1955 рр. Встановлено, що молодь до масштабної відбудови на Донбасі залучали переважно військово-адміністративними методами: оргнаборами, мобілізаціями, комсомольсько-молодіжними призовами та ін. З’ясовано, що через зневажання елементарних прав людини, психологічний дискомфорт, відірваність від рідних місць, вкрай важкі умови праці, проживання і побутового обслуговування частина молодих людей покинула шахти, фабрики та повернулася до своїх домівок.The goal of the research is to study the participation of youth from different regions of Ukraine in the revival of Donbas economic potential during 1940s–1950s, to describe the methods of youth engagement in the reconstruction of Donbas industrial complex and to determine the difficulties of this process. The research methodology is based on the principles of scientificity, historicism, objectivity, systematics, specific analysis and methodological pluralism. The authors also applied general scientific, interdisciplinary, general historical, and special methods of scientific research of historical sources. The novelty consists in the fact that the role of youth in the reconstruction of Donbas industrial complex is analyzed in the context of social, political and economic challenges of the post-war period, taking into account the ideological and political impact. It was established that the elimination of the consequences of the Nazi occupation in Donbas was inseparably connected with major reconstruction works, which required a large number of workers, including young people from different regions of Ukraine. Youth engagement in the reconstruction of Donbas industrial complex was mainly carried out by applying military-administrative methods: organizational sets, factory training and craft schools mobilizations, Komsomol youth recruitment etc. However, basic human rights neglect, psychological discomfort, isolation, poor working and living conditions caused an extreme staff turnover. The authorities decided to apply command and administrative means to overcome this difficulty. Nevertheless, none of them turned out to be successful. Consequently, a number of young people left the mines, factories and returned to their homes.
Застосування візуальних джерел на уроках історії як засобу формування критичного мислення учнів
(2023) Молоткіна, В.; Molotkina, V.; Хмельницька, Л.; Khmelnytska, L.
У статті аналізуються методи та прийоми роботи з візуальними джерелами, які найчастіше використовуються в практичній роботі вчителя історії з метою активізації критичного мислення учнів. Розглянуто основні методичні прийоми застосування візуальних історичних джерел у процесі формування компетентності науково-дослідницької та пізнавальної діяльності учнів. З’ясовано, що робота учнів з опрацювання візуальних джерел має бути раціонально організована вчителем і виконуватися за єдиним алгоритмом. Поетапність роботи над візуальними історичними джерелами з урахуванням вікових особливостей робить процес навчання більш осмисленим, розвиває критичне та історичне мислення. Робота над візуальними історичними джерелами має бути спрямована на формування таких умінь і навичок, які дозволять учням самостійно здобувати знання з різноманітних джерел і творчо застосовувати їх у подальшій діяльності, тобто бути компетентними. Встановлено, що візуалізацію на уроках історії можна здійснити за допомогою карт, малюнків, графічної статистики (таблиць, схем, діаграм), творів образотворчого мистецтва (картин, скульптури, архітектурних споруд, меморіальних комплексів), плакатів, карикатури, фотографій, відеоджерел (відеофільмів, кінофільмів, відеосвідчень), презентацій, інфографіки, речових пам’яток. Застосування різноманітних візуальних джерел на уроках історії в закладах загальної середньої освіти дає можливість на якісно новому рівні вивчати предмет, сприяє більш поглибленому вивченню предмета учнями, формуванню в них певних вмінь та навичок, власної думки, життєвої та громадянської позицій, розвитку в учнів критичного мислення, вміння систематизувати історичну інформацію, самостійно інтерпретувати зміст історичних джерел і спонукає учнів до осмисленого вивчення подій минулого та значно полегшує роботу вчителя. Використання того чи іншого джерела інформації під час вивчення запропонованої теми має бути доречним і залежати від мети, яку прагне досягти вчитель на уроці історії. Також важливою умовою використання візуального історичного джерела є врахування вікових особливостей учнів. Робота з візуальними історичними джерелами створює сприятливі умови для засвоєння запропонованої інформації та її самостійного здобуття, критичного перегляду та практичного застосування творчих завдань через партнерство учнів і вчителя.The article analyzes the methods and techniques of working with visual sources, which are most often used in the practical work of the history teacher to activate the critical thinking of students. The main methodological methods of using visual historical sources in the process of forming the competence of research and cognitive activities of students are considered. It was found that the students’ work on the study of visual sources should be well organized by the teacher and carried out according to a single algorithm. The phasing of work on visual historical sources, taking into account age features, makes the learning process more meaningful, and develops critical and historical thinking. Work on visual historical sources should be aimed at the formation of such skills that will allow students to independently acquire knowledge from different sources and creatively use them in further activities, that is, to be competent. It is established that visualization in history lessons can be carried out using maps, drawings, graphic statistics (tables, diagrams, diagrams), works of fine art (paintings, sculptures, architectural structures, memorial complexes), posters, cartoons, photographs, video sources (video films, films, video testimonies), presentations, infographics, monuments. The use of various visual sources in history lessons in general secondary education institutions makes it possible to study the subject at a qualitatively new level, contributes to a more in-depth study of the subject by students, the formation of certain skills and abilities in them, the formation of their own opinion, life and civic positions, the development of critical thinking in students, the ability to systematize historical information, independently interpret the content of historical sources and encourages students to a meaningful study of the events of the past and greatly facilitates the teacher’s work. The use of a particular information source in the study of a particular topic should be appropriate and depend on the goal that the teacher seeks to achieve in the history lesson. Also, an important condition for using a visual historical source is to take into account the age characteristics of students. Working with visual sources creates favorable conditions for comprehending the proposed information and its independent acquisition, critical review, and application in the practice of creative tasks through partnership cooperation between students and teachers.
Зміст та організація виховного процесу в закладах професійно-технічної освіти України (40 – 50-ті рр. ХХ ст.)
(2020) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.
У статті розкрито зміст та організацію виховного процесу в закладах професійно-технічної освіти системи трудових резервів України в 40-50-ті рр. XX ст. - повоєнний період відновлення економіки України за екстремальних умов та незначних ресурсів. Проаналізовано основні форми виховання та військово-спортивної роботи з учнями. Визначено, що у закладах системи трудових резервів особливі пріоритети надавалися військово-патріотичному та фізичному вихованню. Культурно-масову роботу було спрямовано на забезпечення зайнятості учнів у вільний від навчальних занять та роботи час. З'ясовано, що заклади професійно-технічної освіти системи трудових резервів стали не лише засобом соціалізації, а й ідеологічного впливу на молодь в умовах тоталітарної системи.
Книгознавча періодика радянської України 1920-х рр.
(Домбровська Я. М., 2018) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.
Аналізуються особливості виходу та функціонування книгознавчої періодики у 20-і роки ХХ століття в контексті соціокультурних умов того часу. Встановлено, що однією з галузей, яка порівняно мало зачеплена пропагандою, була бібліографія. До бібліографічних видань, що дають можливість відтворити історію національної видавничої справи, належать: «Книга» (Харків, 1923-1924), «Бібліологічні вісті» (Київ, 1923-1930), «Літопис українського друку» (Харків, 1924-1930) та ін. Ці журнали мали універсальний характер. У них публікувалися критико-бібліографічні матеріали про нову літературу, статті з питань історії книги та сучасного стану видавничої справи в Україні. Ця спеціальна періодика з книгознавства, бібліотекознавства 20-х рр. ХХ ст., матеріали якої відображали досягнення українських науковців і практиків, сприяла формуванню інформаційного поля цих та суміжних наук, підвищенню професійної майстерності фахівців, вирішенню теоретичних, організаційних та методичних проблем галузі. Вони містили також хронікальні матеріали про роботу видавництв України. This article analyses the publication and functioning peculiarities of the bookish periodicals in the 20s of the 20th century in the context of social and cultural background of that period. It was estimated that bibliography was one of the branches which had not been influenced by the propaganda. There are several bibliographical issues that give us opportunity to recreate the history of the national publishing business: «Knyha» (Kharkiv, 1923-1924), «Bibliolohichni visti» (Kyiv, 1923-1930), «Litopys ukraiinskoho druku» (Kharkiv, 1924-1930) etc. These magazines were universal. They contained different kinds of information, including bibliographical and critic reviews of the new literature as well as articles devoted to the book’s history and current state of publishing business in Ukraine. In the 1920s all these bookish and bibliographical periodicals reflected the achievements of the Ukrainian scholars and practitioners, contributed to the development of bookish, bibliographical and related to them branches, professional skills enhancement of the experts on these fields, solving of theoretical, organizational and methodical problems of the publishing business. These journals also contained chronicle materials about publishing houses activity in Ukraine.
Комсомол як філія комуністичної партії в українському молодіжному русі в 1920-1930-і рр.
(УНІСЕРВ, 2014) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.
статті показано, як у процесі становлення тоталітарного радянського режиму комсомол перетворився з незалежної молодіжної організації у філію комуністичної партії. З’ясовано, що компартія брала на себе формування кадрів комсомольських працівників й при цьому робилося все можливе, щоб комуністи посідали керівні посади в спілці з самого низу і до ЦК включно. Як філіали партійних комітетів комсомольські організації брали активну участь в усіх політичних кампаніях, що проводилися правлячою партією. Вся робота комсомолу проходила «під знаком мобілізації мас молоді на боротьбу з класовим ворогом, правою небезпекою та ухилами як у партії, так і в комсомолі». Та, підтримка масових сталінських репресій не врятувала комсомольські кадри від долі жертв цих репресій. Під керівництвом комсомолу діяли молодіжні та дитячі засоби масової інформації. Партія використовувала комсомол і для контролю, активізації роботи господарських органів. The article shows how comsomol turned from the independent youth’s organization into the branch of communist party in the process of totalitarian soviet regime’s establishment. Communist party formed comsomol staff and did everything possible in order to guarantee all leading position for communists in Central Committee of communist party.Comsomol organizations, as an affiliated branches of party committees, took part actively in all political campaigns held by the leading party. The task of comsomol was to “mobilize the youth for struggle against the class enemy, “right” danger and party and comsomol deviations. But supporting of Stalin’s mass repressions didn’t save the comsomol staff from becoming the victims of these repressions.Youth and child’s means of mass media were under the direction of comsomol. The party used comsomol in order to control the intensification of economical industry.
Механізми залучення молоді Переяславщини до антирелігійних кампаній в 1920-і рр.
(2020) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.
У статті показано основні форми і методи залучення молоді Переяславщини до антирелігійних кампаній у контексті соціальних змін і політичного розвитку радянської України у 20-ті рр. ХХ ст. The article deals with the main forms and methods of Pereiaslav youth’s involvement to the anti-religious campaigns in the context of social changes and political development of the soviet Ukraine in the 20s of the XX century.
Механізми контролю за друкованими виданнями в Україні в 1930 - і рр.
(б. в., 2014) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.
Аналізуються основні механізми партійно-державного контролю за друкованими виданнями в Україні в 1930-і рр. The article deals with main mechanisms of party and state control over printed editions in Ukraine in 1930s.
Молодь України в соціально-політичних змінах другої половини 1940-х рр.
(ДДПУ імені Івана Франка, 2020) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.
Мета дослідження – на основі виявленого і опрацьованого комплексу джерел, здобутків історіографії та застосування сучасних методологічних підходів всебічно дослідити особливості залучення молоді до соціально-політичних процесів України другої половини 1940-х рр. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, діалектичного підходу, об’єктивності, конкретного аналізу, системності, з урахуванням наявного сьогодні в історичній науці методологічного плюралізму. Зокрема, для оцінки подій і явищ, що відбувалися в цей період і впливали на соціально-економічне, політичне та культурне становище молоді, використовувався принцип об’єктивності. У ході вивчення проблеми застосовувалися як загальнонаукові, міждисциплінарні, загальноісторичні, так і спеціальні джерелознавчі методи наукового дослідження. Наукова новизна полягає у тому, що матеріально-побутові та соціальні умови проживання молоді, її суспільно-політичні настрої та релігійні погляди розглядаються на тлі соціальних, економічних та політичних викликів повоєнного часу, з урахуванням впливу, насамперед зовнішніх факторів, ідеологізації і політизації культурного життя України. Висновки. Встановлено, що однією з основних проблем повоєнного молодого покоління була нестача житла, погані житлово-побутові умови та безліч інших незручностей. Але цілеспрямована і агресивна державна пропаганда, яка вселила у свідомість населення віру у краще майбутнє, у тимчасовість та швидкоплинність післявоєнних негараздів, допомогла молоді пристосуватися до специфічних умов повоєнного часу. Зважаючи на тоталітарний режим, що панував у країні, саме післявоєнному поколінню було найскладніше визначитися зі своїми переконаннями, дати оцінку зовнішнім та внутрішньополітичним подіям, розібратися у собі, у своїх симпатіях чи антипатіях. Складні матеріально-побутові умови та жорстка політика правлячого режиму великою мірою сформували у свідомості значної частини молоді запит на необхідність змін у суспільстві, що стало підґрунтям «хрущовської відлиги».The aim of the research is to fully explore the peculiarities of youth involvement in the socio-political processes that occurred in Ukraine during the second half of the 1940s. This aim has been achieved by using the complex of sources, historiographical achievements and applying the modern methodological approaches. The research methodology is based on the principles of scientific character, historicism, dialectical approach, the author’s objectivity, specific analysis, system-formation considering the methodological pluralism that exists in historical science today. There was used the principle of author’s objectivity particularly to evaluate the events and phenomena that had been occurring during this period and influenced on socioeconomic, political and cultural life of the youth. The author used general scientific, interdisciplinary, general historical as well as specific sources research methods of the scientific research. The scientific novelty of the article consists in the argumentation of the fact, that, the material and social living conditions of the youth, its socio-political engagements and religious beliefs are studied here in the context of social, economic and political challenges of the postwar period considering the influence of external factors, ideologization and cultural life politization of Ukraine. Conclusions. Summing up, one of the main problems of the postwar young generation was the scarcity of housing, poor housing conditions and many others inconveniences. However, the targeted and aggressive state propaganda gave the population a hope for a better future and convinced people that all these postwar hardships were only temporary so the youth got used to the specific conditions of that time. It was the postwar generation who had the hardest time dealing with the choosing of their beliefs, assessment of the external and internal political events, sorting themselves out and their likes or dislikes due to the totalitarian regime in the country. Poor material and living conditions and rigorous policy of the ruling regime provoked the need of social changes among the young generation. This need contributed to the emergence of the «Khrushchev’s Thaw».
Молодь України в соціально-політичних змінах другої половини 1940-х рр.
(ДДПУ імені Івана Франка, 2020) Молоткіна, В. К.; Molotkina, V.
Анотація. Мета дослідження – на основі виявленого і опрацьованого комплексу джерел, здобутків історіографії та застосування сучасних методологічних підходів всебічно дослідити особливості залучення молоді до соціально-політичних процесів України другої половини 1940-х рр. Методологія дослідження спирається на принципи науковості, історизму, діалектичного підходу, об’єктивності, конкретного аналізу, системності, з урахуванням наявного сьогодні в історичній науці методологічного плюралізму. Зокрема, для оцінки подій і явищ, що відбувалися в цей період і впливали на соціально-економічне, політичне та культурне становище молоді, використовувався принцип об’єктивності. У ході вивчення проблеми застосовувалися як загальнонаукові, міждисциплінарні, загальноісторичні, так і спеціальні джерелознавчі методи наукового дослідження. Наукова новизна полягає у тому, що матеріально-побутові та соціальні умови проживання молоді, її суспільно-політичні настрої та релігійні погляди розглядаються на тлі соціальних, економічних та політичних викликів повоєнного часу, з урахуванням впливу, насамперед зовнішніх факторів, ідеологізації і політизації культурного життя України. Висновки. Встановлено, що однією з основних проблем повоєнного молодого покоління була нестача житла, погані житлово-побутові умови та безліч інших незручностей. Але цілеспрямована і агресивна державна пропаганда, яка вселила у свідомість населення віру у краще майбутнє, у тимчасовість та швидкоплинність післявоєнних негараздів, допомогла молоді пристосуватися до специфічних умов повоєнного часу. Зважаючи на тоталітарний режим, що панував у країні, саме післявоєнному поколінню було найскладніше визначитися зі своїми переконаннями, дати оцінку зовнішнім та внутрішньополітичним подіям, розібратися у собі, у своїх симпатіях чи антипатіях. Складні матеріально-побутові умови та жорстка політика правлячого режиму великою мірою сформували у свідомості значної частини молоді запит на необхідність змін у суспільстві, що стало підґрунтям «хрущовської відлиги». The aim of the research is to fully explore the peculiarities of youth involvement in the socio-political processes that occurred in Ukraine during the second half of the 1940s. This aim has been achieved by using the complex of sources, historiographical achievements and applying the modern methodological approaches. The research methodology is based on the principles of scientific character, historicism, dialectical approach, the author’s objectivity, specific analysis, system-formation considering the methodological pluralism that exists in historical science today. There was used the principle of author’s objectivity particularly to evaluate the events and phenomena that had been occurring during this period and influenced on socioeconomic, political and cultural life of the youth. The author used general scientific, interdisciplinary, general historical as well as specific sources research methods of the scientific research. The scientific novelty of the article consists in the argumentation of the fact, that, the material and social living conditions of the youth, its socio-political engagements and religious beliefs are studied here in the context of social, economic and political challenges of the postwar period considering the influence of external factors, ideologization and cultural life politization of Ukraine. Conclusions. Summing up, one of the main problems of the postwar young generation was the scarcity of housing, poor housing conditions and many others inconveniences. However, the targeted and aggressive state propaganda gave the population a hope for a better future and convinced people that all these postwar hardships were only temporary so the youth got used to the specific conditions of that time. It was the postwar generation who had the hardest time dealing with the choosing of their beliefs, assessment of the external and internal political events, sorting themselves out and their likes or dislikes due to the totalitarian regime in the country. Poor material and living conditions and rigorous policy of the ruling regime provoked the need of social changes among the young generation. This need contributed to the emergence of the «Khrushchev’s Thaw».