Особливості функціонування мовних засобів вираження комічного у романі В. Теккерея «Vanity Fair»

Abstract

Статтю присвячено висвітленню основних різновидів комічного у їх традиційній інтерпретації (гумор, іронія та сатира) та особливості функціонування мовних засобів їх вираження у романі В. Теккерея «Vanity Fair». Використання останніх є невід’ємною складовою при створенні образної системи художнього твору, віддзеркаленні їх характерів, подій твору, національного колориту та авторського задуму. У сучасній лінгвістиці спостерігаємо дещо різні тлумачення поняття гумор, іронія та сатира. Але всі вони сходяться на тому, що гумор – це доброзичливо-глузливе ставлення до об’єкта, спрямоване на викриття його недоліків, зображення цих недоліків у комічному вигляді, іронія – глузливо-критичне ставлення до об’єкта зображення, яке приховує внутрішнє почуття переваги над кимось/чимось, а сатира – гостра критика об’єкта з гнівним засудженням негативних сторін, що суперечать загальноприйнятим принципами та ідеалам. Дані поняття мають значну кількість спільних і відмінних рис. Відмінність між цими різновидами комічного полягає у специфіці використання мовностилістичних засобів їх змалювання з метою створення комічного ефекту у творі. Визначено, що відображення комічного у тексті роману відбувається завдяки зверненню автора до фонетичних, лексичних, фразеологічних, граматичних і стилістичних засобів, що набувають комічного смислу у процесі поєднання з іншими мовними одиницями. Прийомами гумористичного трактування явищ об’єктивної дійсності у творі є перебільшення чи применшення, гра слів, використання деформованих слів, порівнянь, метафор тощо. Серед основних функцій мовних засобів вираження комічного виділено та проаналізовано наступні: викриття та висміювання суспільних вад; доброзичливоглузливе ставлення до кого-небуть / чого-небудь, спрямоване на викриття певних недоліків; викриття пережитків минулого та іронічне дивування численним безглуздостям нового часу; критика навколишньої дійсності, і, в першу чергу, політичного стану справ у країні; привернення уваги читача до певної проблеми, події, персонажа тощо. The article is devoted to highlighting the main varieties of the comic in traditional interpretation (humor, irony and satire) and the peculiarities of linguistic means functioning of their expression in W. Thackeray’s novel «Vanity Fair». Their usage is the integral component of creating the fiction visual system and reflecting the characters, the events, the national color, the author’s intention. The different interpretations of the humor, irony and satire concepts are represented in modern linguistics. But all of these interpretations have agreed that the humor is a kindly mocking attitude towards the object, which exposing its shortcomings, depicting these shortcomings in the comic form. The irony is a mockingly critical attitude towards the image object, which hiding the inner feeling of superiority over someone. The satire is a sharp criticism of the object with the angry condemnation of negative aspects that are contrary to generally accepted principles and ideals. These concepts have the significant number of common and distinctive features. The difference between these varieties lies in the specific usage of the linguistic and stylistic means of their expression, with the purpose of creating the comic effect in the work of literature. It is determined that the expression of the comic in the novel is the result of the author’s usage of phonetical, lexical, phraseological, grammatical and stylistic means, which acquire the comical meaning in the process of combination with other language units. The humorous interpretation devices of the phenomena of objective reality in the novel are the overstatements or understatements, the play up words, the usage of deformed words, comparisons, metaphors, etc. Among the main functions of linguistic means which express the comic, we have chosen and analyzed: exposing and ridiculing the social shortcomings; the kindly mocking attitude towards someone or something, which exposing certain shortcomings; exposing the relics of the past and the ironic surprise of the numerous nonsense of modern life; the criticism of the surrounding reality (the political state of affairs in the country); attracting the reader’s attention to the particular problem, event, character, etc.