Мовна й мовленнєва особистість: проблема дефініцій

Abstract

У статті йдеться про те, що розвиток лінгвістичної й лінгводидактичної думки останніх десятиліть ознаменовано активним вивченням людського фактора в мові й мовленні. Основна тенденція сучасної науки визначена антропоцентричністю, у результаті чого центральним об’єктом досліджень сучасного мовознавства й лінгводидактики став носій мови, людина-мовець. У науковій розвідці розглянуто погляди відомих лінгвістів та лінгводидактів щодо визначення термінів «мовна особистість», «мовленнєва особистість» і узагальнено результати проведеного дослідження. The article discuses the fact that the development of linguistic and linguistic-and-didactic views of recent years is marked by the active study of human factor in both language and speech. The general tendency of modern science is defined by anthropocentrism which causes a human-speaker to be the object of modern linguistic and linguistic-and-didactic researches. This investigation studies the opinions of famous linguists and linuguist-and-didactists as for the definitions of terms “language personality” and “speech personality”. Also it summarizes the results of the research.