Організація енвайронментальної освіти учнів в умовах довкілля засобами ігрових технологій

Abstract

У статті розкрито можливості застосування ігрових технологій як засобів організації енвайронмен- тальної освіти учнів в умовах довкілля. Уточнено сутнісні ознаки понять: екологічна освіта, енвайронментальна педагогіка, енвайронментальна освіта. Обґрунтовано, що вагомою освітньою умовою, що

впливає на розвиток енвайронментальної освіти учнів, є організація їхнього безпосереднього контакту з

природним середовищем, який супроводжується оцінюванням характеру впливу людини на довкілля і забез- печується їхньою діяльністю на екологічних стежках. Визначено мету їх створення, розкрито дидактич- ні завдання, розглянуто класифікацію, розроблено та запропоновано екомаршрути з урахуванням тери- торіальної специфіки, зокрема: зростання раритетної флори, високого антропогенного навантаження

на біоценози, високої біотичної різноманітності (спеціалізовані (рекреаційні) – «Заповідні Дніпровські тераси», «Заповідні стежки Білоозерського Національного Природного Парку», «Ташанські краєвиди»,

«Змієві вали»; комплексні – «Околицями Коростеньщини», «Околицями Переяславщини»; туристичні еко- логічні маршрути) тощо.

Розроблені та запропоновані авторські ігрові технології з біології, презентована їхня етапність із метою впровадження в освітній процес закладів загальної середньої освіти, а саме: «Екологічний орієнтир»,

«Флористичні всезнайки», «Інсектинг», «Фітоніми», «Зооніми», «Хто більше?», «Фітовернісаж». Обґрун- товано й експериментально доведено ефективність зазначених ігрових технологій в умовах довкілля на

екологічній стежці щодо формування провідного типу мотивації взаємодії учнів із природними об’єктами (прагматичного, естетичного, когнітивного та практичного). За результатами проведеного діагностування зафіксовано, що у семикласників провідними є такі типи сприйняття довкілля: природа як об’єкт охорони (46,04%); природа як об’єкт краси (23,81%); довкілля є об’єктом вивчення та отримання знань про природу (20,63%); природа як об’єкт користі (9,52%). The article discusses the possibilities of using game technologies as a means of organizing environmental education. The essential features of the concept have been specified as: ecological education, environmental pedagogy, environmental education. It was substantiated that an important educational condition influencing the development of environmental education of students is the organization of their direct contact with the natural environment, which is accompanied by an assessment of the nature of human impact on the environment and provided by their activities on ecological trails. The purpose of their creation has been determined, didactic tasks have been revealed, classification has been considered, recreational and learning eco-routes have been developed and offered taking into account territorial specifics, in particular: growth of rare flora, high anthropogenic load on biocenoses, high biotic diversity, such as – “Dnieper trails of Beloozersky National Nature Park”, “Tashanskie landscapes”, “Snake shafts”, “Surroundings of Korosten”, “Surroundings of Pereyaslav”. Author’s game technologies in biology have been developed and their stages have been presented in order to introduce general secondary education into educational process, namely: “Ecological landmark”, “Floristic omniscient”, “Insecting”, “Phytonyms”, “Zoonyms”, “Who is more?”, “Phytovernissage”. The effectiveness of these game technologies in the environment on the ecological trail in relation to the formation of the leading type of motivation of students’ interaction with natural objects (pragmatic, aesthetic, cognitive and practical) has been substantiated and experimentally proved. According to the results of the experiment, it was recorded that the following types of perception of the environment are leading among seventh-graders: nature as an object of protection (46,04%); nature as an object of beauty (23,81%); nature as an object of study and knowledge (20,63%); nature as an object of benefit (9,52%).